наметати

наметати: НАМЕ|ТАТИ (4*), ЧОУ (ЩОУ), ЧЕТЬ (ЩЕТЬ) гл. Бросая, наполнить что-л.:

и поставиша скѹдельницю. и наметаша полнѹ. ЛН XIII–XIV, 81 об. (1215); здѣ ѡбрѣтоша много множство избьены(х) ѿ ан҃гла Г(с)нѧ. и останокъ побѣже. трупь˫а мр҃твыхъ своихъ наметаша кораблѧ [в др. сп. 3 короблѧ] ЛЛ 1377, 169 об. (1263); Каменiе же то имать дѣиство сице. намещемъ на ѹгли горѧщи. то погасить ѹгли Пал 1406, 139а;

|| перен.:

медленыи на мч҃нье. и скорыи на подъ˫атье. iже спроста не намещеть жезла грѣшны(х). на причастникы праведны˫а. да не зла праведнии навыкнуть. (ὁ μὴ... ἐπαφιείς) ГБ XIV, 184а.

Игры ⚽ Нужно сделать НИР?

наметати — I намета/ю, намета/єш і намечу/, наме/чеш, док., перех. 1) Накидати в одне місце у певній кількості чого небудь. 2) Народити у певній кількості (про тварин). II див. наметувати … Український тлумачний словник
наметати — 1 дієслово доконаного виду зшити наметати 2 дієслово доконаного виду накидати; народити про тварин … Орфографічний словник української мови
наметаний — I а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до наметати I. 2) у знач. прикм. Досвідчений, добре натренований (про руки, очі і т. ін.). II а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наметати II … Український тлумачний словник

Словари и энциклопедии на Академике